Дівчина відчула, як усередині все стискається від первісного страху, але адреналін уже потужно бив по венах. Замість того щоб відступити, вона різко підвелася, закриваючи собою пацієнта. Вона стала живим щитом між хижаками та їхньою жертвою.
— Йому потрібна термінова медична допомога, — її голос пролунав несподівано твердо і гучно. — Я вже викликала поліцію і швидку. Відійдіть.
— Тебе ніхто не питав, дурепо, — злостиво вишкірився татуйований, роблячи ще один крок уперед. Його голос сочився відкритою, неприхованою агресією. — Забирайся звідси геть. Поки ціла. Негайно.
Холодний піт виступив на скронях Олени. Ілюзій більше не залишалося. Це не було банальне вуличне пограбування місцевих п’яничок. Це було щось набагато темніше і страшніше. Вони прийшли не за грошима. Вони прийшли за ним.
— Док… — раптом пролунав з-за її спини тихий, здавлений хрип. Військовий насилу проштовхував слова крізь стиснуте горло. — Вони… вели мене. Тікай.
Пазл у її голові миттєво склався в жахливу картину. Ці люди вистежили його. Вони полювали на нього у вечірньому місті, дочекалися слушного моменту і тепер мали намір закінчити свою брудну справу прямо тут, поки він був беззахисним. Серце Олени билося так сильно, що відлунювало у вухах, але вона не зробила жодного кроку назад.
— Ви його навіть пальцем не торкнетеся, — відрізала вона, широко розставивши ноги, щоб міцніше стояти на землі. — Відійшли. Назад. Зараз же.
Високий чоловік у капюшоні не став витрачати час на розмови. Його права рука різко пірнула в глибоку кишеню куртки. Наступної миті тьмяний металевий блиск зловив відбиток ліхтаря. Час ніби сповільнився. Тиша вечірньої вулиці вибухнула раптовою і безжальною жорстокістю. Нападник зробив стрімкий випад уперед, спрямовуючи гостре лезо просто в груди напівпритомного солдата.
Олена не думала. Вона просто кинула власне тіло вбік, перехоплюючи траєкторію удару.
Гострий метал із моторошним звуком пронизав цупку тканину її робочої куртки, вп’явшись глибоко в руку. Пекучий, нестерпний біль спалахнув миттєво. Дикий, пронизливий крик сам собою вирвався з її розірваного горла, але вона змусила себе встояти. Коли дівчина інстинктивно викрутилася, намагаючись заблокувати нападника і відштовхнути його від хлопця, другий важкий удар прийшов їй просто в поперек.
Вона задихнулася. Світ перед очима на мить побілів. Олена зчепилася із зап’ястям високого, відчайдушно намагаючись відвести зброю вниз, подалі від них обох. У цей момент татуйований бандит обійшов її збоку і завдав нищівного удару важким черевиком по її ребрах.
Хрускіт власних кісток видався їй оглушливим. Вона похитнулася, хапаючи ротом повітря, якого раптом стало катастрофічно мало. Її нудило від болю, проте вона вперто продовжувала перекривати собою доступ до військового.
Максим, борючись із густим туманом, що стрімко затягував його свідомість, спробував піднятися. Він хотів захистити цю дівчину, яка віддавала за нього життя. Але понівечене тіло остаточно зрадило його. Він безсило повалився назад на холодний асфальт, втрачаючи останні крихти контролю.
В очах Олени почало стрімко темніти. Вона отримала ще один сильний, глухий удар кудись у ділянку плеча. Адреналін поки що блокував найгірші прояви шоку, маскуючи справжній масштаб травм, але вона вже втратила лік ударам. Її долоні стали липкими і слизькими від власної крові, заважаючи тримати блок. Ноги перетворювалися на неслухняну вату.
— Допоможіть! — закричала вона зривистим, зірваним голосом, відчуваючи присмак металу на губах. — Хто-небудь, викличте поліцію!