Швидка допомога, блимаючи синіми маячками, швидко забрала Мілану до однієї з центральних столичних лікарень. Олена Леонідівна, ледь жива від стресу, поїхала разом із донькою, не знаходячи собі місця від тривоги. Вона провела всю ніч на незручному стільці біля палати, раз у раз запитуючи лікарів про стан дівчини.
А от Ганні Петрівні, яка залишилася вдома з молодятами, стало не по собі зовсім з іншої причини. Вона не могла думати ні про що, окрім того факту, що рідна сестра власноруч підмішала невістці в чай якусь невідому гидоту.
“Це ж якою треба бути безсовісною!” — міркувала про себе свекруха, прибираючи зі столу недоторкані святкові закуски.
— Бідна моя Мар’яночка, — тихо шепотіла жінка, миючи посуд. — Що ж із тобою могло б статися, якби ти випила той напій? А Мілка… підступна дівка, так тобі й треба! Мучся тепер, негіднице, отримуй по заслугах!
Звісно, нічого дійсно непоправного Ганна Петрівна Мілані не бажала, але й не зловтішатися просто не могла. Її обурювала сама думка про те, що хтось зміг посягнути на здоров’я рідної сестри просто під час сімейного свята. Тому свекруха довго не наважувалася розповісти Мар’яні про те, свідком чого вона випадково стала.
Продовження весільного банкету було безнадійно зіпсоване, чого, власне кажучи, й хотіла спочатку домогтися Мілана. Їй це вдалося на всі сто відсотків. Тільки от дівчина навіть в найгірших фантазіях уявити собі не могла, що сама ж потрапить у пастку власної підлості і проведе цю ніч під крапельницями.
За іронією долі, той напій, який випила Мілана, у певному сенсі навіть допоміг їй. Сильний препарат для очищення шлунка, який вона навмисно підготувала для сестри, змусив її організм миттєво зреагувати. Це врятувало її від набагато серйозніших наслідків переїдання тими жирними ресторанними делікатесами, на які вона так жадібно накинулася раніше.
Міля мріяла зіпсувати молодятам першу шлюбну ніч, хоча, якщо бути відвертими, ніякого сакрального сенсу в ній давно вже не було. Мар’яна та Назар уже кілька місяців жили разом у його київській квартирі. Що до весілля, що після нього — їхній побут і почуття були стабільними. Офіційний статус просто закріпив їхні міцні стосунки, але ніяк не змінив суті.
Тільки під ранок, коли над Києвом почало займатися сіре світання, а від Олени Леонідівни не було жодних новин, Ганна Петрівна наважилася на розмову. Вона зварила міцну каву, запросила невістку на кухню і, дивлячись їй просто в очі, розповіла про вчорашній інцидент із підміненими чашками.
Це зізнання повалило Мар’яну в стан абсолютного шоку. Вона відставила чашку, відчуваючи, як тремтять руки.
— Що ж це виходить? — ледь чутно вигукнула Мар’яна, кліпаючи очима. — Мілана хотіла нашкодити мені в день мого весілля? Оце так… А як же вона підлизувалася в тій кав’ярні! Як благала пробачити, розповідала про родинні зв’язки! Я ж майже повірила, що вона готова кістками лягти, аби налагодити зі мною стосунки.
Вона нервово провела рукою по волоссю.
— А воно он як обернулося. Усе-таки її чорна заздрість перемогла. Не змогла відмовити собі в задоволенні помститися мені!
— А я їй ніколи не вірила, — важко зітхнула Ганна Петрівна, погладивши невістку по руці. — У неї ж усе на обличчі написано. Які там сестринські почуття, про що взагалі може йти мова? Вона ж тебе терпіти не може, і навряд чи за такий короткий термін її ненависть кудись вивітрилася. Лицемірка твоя Міля, от що я скажу!
Свекруха дістала з полиці цукерки, намагаючись хоч трохи підсолодити гірку розмову.
— Цікаво тільки, що за потужну хімію вона тобі підсипала, якщо стільки часу з лікарні немає жодних звісток. Мабуть, щось дуже сильнодіюче. Та хай їй грець, головне, що ти ціла. Ти б матері зателефонувала, дізналася, як там справи. А то я вже починаю хвилюватися.
— Та яка тепер різниця! — відмахнулася Мар’яна, відчуваючи, як усередині закипає лють. — Якби ви не помітили цього і не поміняли чашки, то зараз би в реанімації лежала я, а не вона! Ну добре, нічого… Нехай тільки прийде до тями. Я їй таке влаштую, я їй усе в очі скажу!
Ще жодного разу в житті Мар’яна не відчувала такої пекучої, концентрованої злості. І це було цілком природно. Сестра, яку вона прийняла з відкритим серцем після всіх сварок, виявилася настільки підлою, нахабною і безпринципною особою. У неї навіть рука не здригнулася, коли вона капала ту гидоту.
Мар’яні нетерпілося розповісти матері про витівки її “ідеальної” Мілочки. Вона буквально рахувала хвилини до того моменту, коли Олена Леонідівна нарешті вийде на зв’язок. Мар’яна планувала одразу ж викликати таксі, поїхати до лікарні і влаштувати їм обом жорстку розмову. Після цього моторошного інциденту вона прийняла для себе остаточне і безповоротне рішення.
Більше Мар’яна ніколи близько не підпустить до себе і своєї нової родини ні сестру, яка сприймає доброту за слабкість, ні матір, яка сліпо їй потурає.
— Все, з мене досить, — твердо заявила вона Назару, коли він прокинувся, і вона поділилася з ним усіма ранковими новинами. — Не вистачало ще, щоб вона згодом іще щось утнула! Це якесь знущання, їй-богу. Більше не дозволю їм навіть наближатися до нашого дому. Нехай живуть своїм життям.
Назар був повністю згоден із дружиною. У глибині душі він відчував і свою провину за те, що сталося. Здавалося б, до чого тут він? Просто покохав іншу дівчину і захотів пов’язати з нею життя. Але якби тоді, на самому початку, він чесно і по-чоловічому розставив усі крапки над «і» з Міланою, можливо, таких важких наслідків удалося б уникнути.