А через кілька місяців їхнє життя кардинально змінилося завдяки двом неймовірним подіям. По-перше, Аліна радісно повідомила, що чекає дитину. А по-друге, Максим нарешті пробив стіну у професії! Директор однієї молодої, сучасної логістичної компанії виявився людиною без радянських забобонів. Він побачив у хлопцеві потенціал, оцінив його армійський досвід на КрАЗі і дав шанс сісти за кермо комерційної фури.
Здавалося б, мрія здійснилася, але Максима раптом охопила паніка. За сімейною вечерею він обережно заговорив із дружиною.
— Алінко… Може, мені зараз не варто кидати таксі? Якщо я стану далекобійником, мене тижнями не буде вдома. Як ти тут впораєшся сама з немовлям? Я ж з розуму зійду від хвилювання за вас.
— Ти що таке кажеш?! — Аліна від несподіванки аж відклала виделку. — Ти ж стільки років до цього йшов! Ти марив цією роботою!
— Але ж тепер усе інакше, у нас буде дитина…
— Максиме, я не буду сама, — ніжно усміхнулася вона, погладивши живіт. — У нас є мої батьки, вони допоможуть у будь-яку хвилину. До того ж, зарплата далекобійника нам зараз дуже потрібна, щоб купити малюку все найкраще.
Вона взяла його обличчя у свої теплі долоні і подивилася в самісіньку душу.
— Навіть не смій відмовлятися від своєї мрії заради штучної безпеки. Батько нашої дитини має бути щасливим і професійно реалізованим. Я вірила в тебе біля тієї кавової ятки, і вірю зараз. У нас усе буде чудово, ось побачиш.
Мудра та чуйна Аліна знову виявилася абсолютно правою. Якщо регулярні, тривалі від’їзди Максима у складні рейси українськими трасами й змінили щось у їхніх стосунках, то виключно на краще. Щоразу після повернення з довгого, виснажливого маршруту вони ніби закохувалися одне в одного з новою, ще більшою силою. Щира радість зустрічей у дверях їхньої квартири з лишком перекривала весь смуток довгих розлук.
Нова, перспективна робота та міцна фінансова стабільність дозволили молодій сім’ї дихати на повні груди. Невблаганно і радісно наближався час пологів. Максим дуже старався підгадати свій щільний робочий графік так, щоб у найвідповідальніший момент бути поруч із коханою. Він вів довгі переговори з диспетчерами, намагаючись брати коротші рейси ближче до столиці.
На його превелике щастя, директор логістичної компанії виявився людиною з великим серцем і пішов назустріч майбутньому батькові. Він без проблем посунув терміни наступних відряджень, дозволивши Максиму піти у відпустку за цілий місяць до очікуваної лікарями дати. Перші ж тижні після народження доньки він також планував повністю присвятити родині.
Разом із сяючою Аліною вони годинами гуляли світлими столичними торговими центрами. З трепетом і величезною любов’ю молоді батьки вибирали крихітні речі для малечі, купували візочок та ретельно облаштовували світлу дитячу кімнату. За цими неймовірно зворушливими клопотами час летів непомітно, мов пісок крізь пальці. Два тижні промайнули як одна щаслива, безтурботна мить.
Але під час чергового планового огляду лікарі, стурбовано подивившись на результати аналізів, суворо сказали, що Аліні час лягати у пологовий будинок на збереження. Медики наполягали на негайній госпіталізації через деякі тривожні показники, проте дівчина вперто відвоювала в них ще кілька домашніх днів. Вона хотіла провести їх удвох із чоловіком у стінах рідного дому, де пахло спокоєм.
Коли ж настав час, Максим відвіз її до лікарні. Провівши дружину до палати, дбайливо розклавши її речі по тумбочках і довго розцілувавши на прощання, він повернувся до незвично тихої, порожньої квартири. Тієї ночі чоловік дуже довго не міг заснути, щасливо розмірковуючи над тим, що б такого особливого привезти їй завтра вранці. Може, розкішний букет її улюблених квітів, або ж свіжі тістечка з тієї самої кондитерської на Ярославовому Валу.
Нарешті йому спала на думку чудова ідея сюрпризу, і він змусив себе заплющити очі, щоб з самого ранку бадьорим приступити до її втілення. Настрій у Максима був надзвичайно піднесеним. Світ здавався ідеальним, а майбутнє — безхмарним.
Проте прокинувся він раптово, посеред глупої, темної ночі. Він не відразу спросоння зрозумів, що саме вирвало його з обіймів сну. Але вже за секунду його мозок різко, як від удару струмом, усвідомив причину. На тумбочці біля ліжка, безжально розриваючи тягучу нічну тишу, істерично вібрував і розривався мобільний телефон.
Сон зняло миттєво, немов крижаною водою. Максим блискавично схопив слухавку, відчуваючи, як серце дико закалатало десь під самісіньким горлом, перекриваючи кисень.
— Алінко, рідна, щось трапилося? — стурбовано, хрипким від різкого пробудження голосом запитав він.
— Максиме… приїжджай швидше… Здається, почалося, — тільки й встигла вимовити вона слабким, неймовірно наляканим голосом.
І зв’язок раптово обірвався. У динаміку запанувала моторошна, мертва тиша, яка боляче била по нервах.
— Як це почалося? Чому саме зараз?! — блискавкою промайнуло в запаленій голові чоловіка. — Адже ще мінімум два тижні до терміну! Лікарі ж самі казали, що є час!