Вони брехали так натхненно, що мені ставало моторошно. Мама розповідала про те, як ночами не спить, вимірюючи мені тиск. Аліна тремтячим голосом казала, що хоче зробити мої останні дні наповненими любов’ю. Батько стверджував, що готовий віддати останнє, аби мені було не боляче. Мар’яна зворушено кивала і щось нотувала, вражена їхньою згуртованістю.
О 14:15 у двері знову подзвонили.
Всі здивовано перезирнулися. Я важко підвівся і пішов відчиняти. На порозі стояла інспекторка Олена з Державного фонду, тримаючи в руках пухлу теку з документами. Коли я провів її до вітальні, повітря в кімнаті ніби заледеніло.
Посмішка мами миттєво зникла. Батько пополотнів і втиснувся в крісло. Пані Мар’яна розгублено дивилася на нову гостю.
— Доброго дня, — суворо сказала Олена, сідаючи навпроти батька. — Я прийшла обговорити серйозні порушення у справі вашого сина. Ми виявили, що електронні ключі до кабінету ветерана були скомпрометовані. Хтось підробляв документи від імені Максима.
Батько почав заїкатися, з його лоба покотився піт.
— Я… я просто допомагав йому… Він же хворий!
— Тоді чому вихід із системи фіксувався о другій ночі, а кошти намагалися перевести на рахунок третіх осіб? — холодно запитала інспекторка.
І тут Аліна не витримала. Нерви здали.
— Це все ти винен! — крикнула вона Вадиму, вказуючи на нього пальцем. — Це ти змусив батька позичати ті гроші і лізти в систему!
Вадим, який явно встиг “хильнути” для хоробрості ще до початку зустрічі, раптом голосно і зневажливо розсміявся.
— Я змусив?! Та ви всі спали й бачили, коли він уже відкинеться! — закричав Вадим, розмахуючи руками. — Ми вже все розпланували! Твоє весілля, мій новий позашляховик, батькові борги! Ви ж самі казали, що він все одно помре, то яка різниця?!
У кімнаті запанувала мертва тиша. Інспекторка Олена і пані Мар’яна завмерли, шоковані почутим. Мар’яна повільно перевела погляд на матір.
— Ви… ви давали йому якісь препарати без призначення? — тихо, але дуже чітко запитала соціальна працівниця, бо її професійний інстинкт забив на сполох.
Мати почала істерично виправдовуватися:
— Я просто хотіла, щоб він більше спав! Я тільки додавала йому трохи снодійного в каву, щоб йому не було так боляче! Я ж його мати!
Мар’яна записала це у свій блокнот акуратним, твердим почерком. Усі карти були відкриті. Вони самі щойно зізналися в шахрайстві, підробці документів та спробі отруєння при двох офіційних свідках.
І саме в цю секунду вхідні двері з гуркотом відчинилися, і до вітальні швидким, впевненим кроком зайшов слідчий Коваль у супроводі трьох озброєних поліцейських у формі.
Поліцейські діяли спокійно, чітко і з холодною професійністю. Вони миттю розосередилися по кімнаті. Один офіцер підійшов до батька, інший став поруч із мамою, третій заблокував Вадима.
Слідчий Коваль показав посвідчення і гучно заявив, що зараз усі вони будуть затримані та доправлені до відділку для допиту.
Мама зірвалася на істеричний крик, благаючи пояснити, що відбувається, і стверджуючи, що це якась помилка. Батькове обличчя стало сірим, мов попіл, він просто осів у кріслі, порожнім поглядом дивлячись у стіну. Вадим почав агресивно качати права і вимагати адвоката, але офіцер жорстко, проте в рамках закону, осадив його, поклавши важку руку йому на плече.
Аліна не кричала. Вона невідривно дивилася на мене. І я побачив в її очах ту саму секунду, коли всі пазли склалися в її голові. Шок змінився на злість, а потім на люту ненависть. Вона зрозуміла. Зрозуміла, що вмираючий брат був ілюзією. Що я все це підлаштував.
Рівно о 14:30 шурхіт шин по гравію змусив усіх повернути голови до вікна. До двору під’їхав чорний тонований позашляховик. З нього вийшли двоє кремезних чоловіків у шкіряних куртках — ті самі кримінальні ділки, які приїхали забирати борг. Але щойно вони наблизилися до хвіртки, поліцейські, які чекали в засідці на вулиці, перехопили їх.
Один із бандитів спробував чинити опір, і його миттю повалили на капот, заклавши руки в кайданки. Як виявилося пізніше, він уже перебував у всеукраїнському розшуку. Проблема з небезпечними кредиторами мого батька щойно була вирішена правоохоронною системою.
Мама заридала ще дужче, побачивши бандитів у кайданках. Мабуть, вона зрозуміла, що її план використати мою державну компенсацію для закриття боргів остаточно провалився.
Наступні дві години наш будинок нагадував місце злочину з детективних серіалів. Прибули криміналісти. Вони фотографували кожну деталь, пакували баночки з моїми таблетками у пластикові пакети для доказів. Особливу увагу приділили тому самому пакетику із залишками отруєної кави, який я передав їм раніше. Слідчий Коваль акуратно вилучив мої приховані камери та диктофони. На диво, він не сварив мене за самодіяльність, а лише схвально кивнув.
Інспекторка Олена та соціальна працівниця Мар’яна прямо на кухні давали офіційні свідчення. Дві жінки, які просто прийшли виконувати свою роботу, стали головними свідками обвинувачення в кримінальній справі.
Мене повезли до центрального відділення в машині Коваля. У невеликій кімнаті для допитів я дав розгорнуті свідчення під відеозапис. Я розповів усе з самого початку: від великоднього повернення і фальшивого діагнозу до збору доказів і пастки.