За останні кілька років красень встиг змінити з десяток солідних офісів. Ніде він не затримувався довше ніж на три-чотири місяці. Причини його гучних звільнень завжди були однакові: керівництво, на його глибоке переконання, було абсолютно некомпетентним і “токсичним”. Від нього вічно вимагали якихось безглуздих, виснажливих речей — дотримання жорстких дедлайнів, понаднормової праці, проактивності та генерації нових ідей.
Артур же понад усе у світі цінував власний душевний комфорт і свій “ресурсний стан”. Він щиро вважав, що гнути спину від дзвінка до дзвінка за ті смішні, стартові гроші, які йому пропонували, — це абсолютне приниження його високого інтелекту та чоловічої гідності. Зате його зовнішність була його головним, недоторканним капіталом. Він виглядав як справжній еталон з обкладинок світових глянців.
Високий, м’язистий, із завжди ідеально вкладеним волоссям після щотижневого візиту до найдорожчого барбершопу на Печерську. Чоловік проводив довгі, виснажливі години в елітному преміум-клубі “Атлант-Еліт”. Там він самовіддано тягав важке залізо, намотував кілометри в басейні з озонованою водою і маніакально вираховував калорії у спеціальному додатку на своєму останньому iPhone.
Його гардероб складався виключно з оригінальних речей, придбаних у фірмових бутиках. Артур свято вірив у те, що статус справжнього господаря життя визначається не його щоденними вчинками чи кількістю грошей на банківському рахунку, а виключно логотипом на лівій стороні поло. Відпочивати він теж звик виключно з розмахом. Мінімум двічі на рік він пакував свої фірмові валізи і літав на найкращі курорти, принципово обираючи лише розкішні п’ятизіркові комплекси з системою “ультра все включено”.
Роман між цими двома полярно різними людьми закрутився з шаленою, просто неконтрольованою швидкістю. Юлія, хронічно втомлена від нескінченних мітингів у Zoom, запусків нових продуктів і постійної відповідальності, була буквально засліплена його підкресленою увагою. Її підкорила його кіношна галантність, вміння красиво подати пальто та яскрава, бездоганно доглянута зовнішність. Поруч із ним вона наївна відчувала себе героїнею сучасної казки, яка нарешті знайшла свого принца.
Вже через чотири місяці після тієї доленосної вечірки на даху вони стояли під аркою з живих квітів і давали зворушливі обітниці. Пишне, неймовірно красиве весілля в заміському комплексі “Кришталеве озеро” обійшлося в кругленьку суму. Організацію цього свята життя взяли на себе частково сама успішна наречена, а частково — заможні батьки Артура, які просто не могли ні в чому відмовити своєму єдиному, улюбленому синові.
Час невблаганно спливав, перегортаючи сторінки календаря. Минуло п’ять років їхнього подружнього життя. Збоку всім їхнім спільним знайомим здавалося, що живуть вони цілком щасливо, гармонійно і стабільно. Простора, залита світлом квартира Юлії на Русанівці була обставлена зі смаком і за останніми трендами дизайну. Проте за міцними зачиненими дверима розгорталася зовсім інша, значно похмуріша історія.
Останнім часом Артур просто втрачав самоконтроль через щоденні, як йому здавалося, абсолютно безпідставні дорікання дружини. Їхня виплекана сімейна ідилія не просто дала ледь помітну тріщину, вона тріщала по швах і розвалювалася просто на очах. Йому все частіше здавалося, що мила Юлія перетворилася на вічно невдоволену, виснажену фурію. Вона тільки те й робила, що шукала найменший привід для чергового скандалу чи моралей.
Дружина могла годинами вичитувати його через те, що він уже понад вісім місяців поспіль сидить вдома. Він відверто ігнорував її прохання хоча б просто відкрити сайти з вакансіями чи оновити резюме. Потім вона влаштовувала гучні сварки через його розкидані спортивні речі та гори немитого посуду на ідеальній кухні. А найгірше — вона постійно, до болю в скронях дорікала тим, що він майже не приділяє уваги їхньому спільному синові, маленькому Матвійку. Уся його батьківська турбота зводилася до п’ятихвилинного поплескування по плечу ввечері, не відриваючи погляду від екрана смартфона.