Але як він міг розірватися? Що він міг вдіяти, якщо в нього елементарно не було на ці приземлені побутові дурниці ні вільного часу, ні бодай краплі натхнення? Ранок Артура був справжнім священним ритуалом, який не терпів жодного поспіху чи метушні. Він прокидався ближче до обіду, коли Юлія вже давно сиділа за робочим ноутбуком і проводила черговий мітинг із командою. Чоловік неспішно заварював собі свіжу каву, довго смакував її, спостерігаючи за сонячними відблисками на Русанівському каналі.
Потім він одягав лімітовані кросівки і вирушав на легку ранкову пробіжку вздовж набережної, глибоко вдихаючи свіже повітря. Далі за розкладом на нього чекали дві години інтенсивного тренування в преміум-клубі “Атлант-Еліт”, де він наполегливо доводив своє тіло до ідеалу. Повернувшись додому приємно втомленим, він мусив прийняти контрастний душ і ретельно втерти в шкіру дорогий зволожуючий лосьйон. Після цього Артур зручно вмощувався на м’якому дивані у вітальні.
Треба було переглянути нескінченну стрічку новин, обговорити з приятелями в месенджерах останні інвестиційні тренди та уважно погортати сторіс у соціальних мережах. Де у цьому щільному, насиченому графіку успішного киянина можна було знайти бодай хвилину на гудіння пилососа чи складання конструктора з сином? Сам Артур абсолютно не бачив жодної проблеми у своїй затяжній “творчій відпустці”. Він щиро і свято вірив у те, що просто стратегічно вичікує на ідеальний момент.
Він чекав на ту саму, унікальну посаду топ-менеджера, яка буде повністю відповідати його високому статусу та амбіціям. Ті вакансії, які йому іноді надсилали знайомі HR-фахівці, викликали в нього лише саркастичну посмішку. Зарплата там ледве покривала б його щомісячні витрати на якісне спортивне харчування, регулярні візити до барбершопу та оновлення базового гардероба. Чоловік легко заспокоював своє сумління тим фактом, що Юлія — першокласна фахівчиня у своїй ніші.
Вона заробляє чудово, і цих грошей їм цілком вистачає на закриття всіх базових потреб. А якщо раптом траплялися якісь непередбачувані витрати або йому кортіло купити нову брендову річ, на допомогу завжди приходили його батьки. Олена Василівна та Віктор Степанович, як добрі чарівники, регулярно і без зайвих запитань переказували улюбленому синові солідні суми на картку. Проте Юлія ніяк не хотіла змиритися з таким станом речей і залишити його в спокої.
Точкою неповернення, тією самою фатальною краплею, яка остаточно переповнила чашу його терпіння, став банальний конфлікт через новий гаджет. Одного прохолодного осіннього вечора Артур, гортаючи стрічку новин, побачив яскраву рекламу. Він підійшов до дружини і, намагаючись надати голосу максимальної невимушеності, ніби між іншим попросив її профінансувати покупку найновішої флагманської моделі смартфона. Телефон тільки-но надійшов у офіційний продаж, мав неймовірний дизайн і коштував рівно стільки, скільки становили дві середні київські зарплати.
— Ти зараз серйозно, Артуре? — Юлія важко зітхнула і відірвала запалений, втомлений погляд від монітора, за яким сиділа вже восьму годину поспіль.
— У нас зараз фізично немає таких вільних коштів на твої забаганки, — продовжила вона, потираючи скроні. — Наступного місяця ми маємо заплатити за пів року наперед у приватний садочок для Матвійка. А ще, якщо ти не забув, ми планували нарешті зробити той нещасний косметичний ремонт у коридорі. До того ж, твій нинішній телефон ти випросив менше ніж рік тому, і він у ідеальному стані!
Від почутого Артур аж почервонів. Його доглянуте обличчя перекривилося від стримуваного обурення, а в грудях запекла глибока, чорна образа. Як ця жінка взагалі сміє йому відмовляти? Він, еталон чоловічої краси, змушений випрошувати якусь жалюгідну річ! Чоловік відчув себе глибоко приниженим, розтоптаним і знеціненим. З того самого вечора в його голові пустила глибоке коріння отруйна думка: Юлія його просто не гідна.
Він щодня, проливаючи піт у залі, працює над своєю досконалістю. А що ж вона? Почавши прискіпливо, під мікроскопом придивлятися до власної дружини, Артур з жахом для себе почав помічати речі, на які раніше закривав очі. Незабаром Юлії мало виповнитися тридцять років. Через постійні стреси, жорсткі дедлайни на роботі, безсонні ночі біля ліжечка сина та нескінченні хатні клопоти вона геть закинула спорт. Вона назавжди втратила ту колишню, невагому дівочу тендітність, яка колись так привабила його на вечірці.