Другий найманець, який стояв за десять метрів від нього, помітить дивний рух і розвернувся в бік тіла товариша. Надія не дала йому жодної секунди на роздуми — миттєве перенесення прицілу, плавне натискання на спусковий гачок, і другий ворог повалився на спину. Два мінус, залишилося вісімнадцять.
Використовуючи глибоку суху стічну канаву як природне укриття, Надія максимально швидко наблизилася до зовнішнього паркану шахти, тримаючи автомат у положенні постійної готовності. Раптом над бетонним козирком з’явилася голова третього вартового, який озирався навколо з явним виразом тривоги на обличчі. Надія завмерла, щільно притиснувшись до землі, затамувала подих і вистрілила знизу вгору. Куля поцілила точно. Боєць перекинувся через перила і з глухим шумом впав на землю з іншого боку стіни.
Три мінус, сімнадцять залишилося. Але на території комплексу вже почався рух. Почулися перші стривожені крики, тупіт важких армійських черевиків по асфальту та брязкіт затворів. Бандити зрозуміли, що їхній периметр прорвано, хоча досі не могли второпати, звідки саме ведеться вогонь і якими силами володіє нападник.
Діставшись зовнішньої стіни адміністративного корпусу, Надія витягла з підсумка невеликий спеціальний термітний заряд. На відміну від класичної тротилової шашки, він не створював гучного вибухового звуку, який би заклав вуха, а просто пропалював цегляну кладку та арматуру за рахунок колосальної температури горіння. Вона встановила заряд на стику блоків, активувала детонатор і відійшла вбік, відраховуючи секунди. За мить у стіні утворився отвір, достатній для того, щоб пролізти всередину. Надія першою увірвалася на територію внутрішнього двору, одразу скануючи простір через коліматорний приціл.
На подвір’ї панував справжній хаос. Найманці безладно бігали між машинами, гарячково хапали зброю й намагалися організувати оборону проти невидимого ворога. Надія діяла на випередження: чіткими, короткими чергами вона зрізала трьох перших бойовиків, які опинилися в її секторі обстрілу, доки вони взагалі встигли підняти свої автомати.
Шість мінус, чотирнадцять залишилося.
Раптом з боку одного з пікапів загарчав великокаліберний кулемет. Кулеметник відкрив хаотичний вогонь наосліп, важкі трасуючі кулі з диким виттям почали трощити цеглу над головою Надії, засипаючи її гострими уламками та пилом. Жінка в останню мить встигла зробити тактичний кувирок і впасти за колесо старого причепа. Щойно кулеметна черга змістилася вбік, вона висунулася з протилежного боку свого сховища, спіймала в маркер прицілу голову навідника і зробила три швидких постріли. Кулемет захлинувся, а тіло стрільця важко повалилося на залізний борт кузова.
Сім мінус, тринадцять залишилося.
У цей момент з дверей підсобного приміщення вискочили двоє штурмовиків із піднятою зброєю. Надія миттєво відкрила вогонь по першому, змусивши його впасти на бетон, але коли спробувала перевести ствол на другого — її автомат видав сухий, зрадницький клік. Перший магазин порожній.
Усі наступні рухи були виконані на чистому підсвідомому рівні, завдяки тисячам годин автоматичного тренування м’язової пам’яті. Права рука скидає порожній магазин, який з брязкотом падає під ноги, ліва дістає з розгрузки свіжий, заганяє його в приймач, палець знімає затворну затримку. Це зайняло трохи більше однієї секунди. Другий бойовик якраз намагалися знайти її укриття в прицілі, коли дві кулі Надії пробили його бронежилет у районі грудної клітки.
Дев’ять мінус, одинадцять залишилося.
Вона короткими перебіжками почала просуватися до центрального входу в адміністративну будівлю, де тримали полковника. Навколо її голови свистіли кулі, вибиваючи фонтанчики бруду з-під ніг та розбиваючи залишки віконного скла. Ворог починав діяти більш скоординовано, збагнувши, що проти них працює лише один, але неймовірно професійний та смертоносний стрілець, який методично зачищає їхні ряди.
На даху гаражного боксу з’явилася фігура з ручним гранатометом на плечі. Бандит уже ловив її в приціл, збираючись випустити заряд прямо під ноги капітану. Надія різко зупинилася, впала на одне коліно для кращої стабілізації зброї й випустила одиночную кулю прямо в лоб гранатометнику. Чоловік випустив зброю з рук і мішком звалився вниз, на заіржавілий дах машини.
Десять мінус, десять залишилося. Рівно половина.
Вона підбігла до масивних дубових дверей головного корпусу, на секунду притислася до стіни, прислухаючись до звуків усередині, а потім потужним ударом ноги вибила замок і увірвалася в напівтемряву коридору. Після яскравого ранкового сонця всередині будівлі все здавалося суцільним морганням тіней. Надія помітила, як у дальньому кінці довгого проходу двоє бандитів гарячково намагаються тягнути полковника Кірієнка до запасного чорного виходу, збираючись використати його як живий щит для відступу.