Її раптова і зухвала поява викликала у них справжню паніку. Вони почали розвертатися, намагаючись одночасно і втримати цінний трофей, і підняти зброю на Надію. Капітан спрацювала чистіше й швидше. Два чітких постріли в голову першому найманцю, миттєве коригування — і другий падає на брудну підлогу коридору, випускаючи з рук свій автомат.
Полковник Кірієнко, з кляпом у роті та міцно зв’язаними руками, був повністю притомний. Його очі неймовірно округлилися від подиву, коли він упізнав у цьому замурзаному пилом та кіптявою бійці свою вихованку.
— Не рухайтеся, пане полковнику, — швидко проговорила Надія, підбігаючи до нього. Вона одним точним рухом тактичного ножа перерізала мотузки на його руках і витягла кляп. — Ми йдемо додому.
— Капітане Кравченко?! Якого біса ти тут робиш?! — прохрипів Кірієнко, розтираючи затерплі зап’ястя.
— Потім поговоримо, Старий. Рухаємося! — жорстко скомандувала вона, піднімаючи автомат і контролюючи темний вихід з коридору.
Вони встигли зробити лише три кроки в бік розбитого виходу на подвір’я, як простір навколо них буквально вибухнув від одночасного, щільного вогню залишених у живих найманців. Останні вісім бойовиків, зумівши нарешті подолати перший шок, відкрили скоординовану стрілянину з кількох точок, затискаючи Надію та полковника у вогневі лещата. Важкі кулі трощили бетонні одвірки, здіймаючи хмари сірого пилу й наповнюючи коридор оглушливим виттям автоматичної зброї.
Надія зреагувала миттєво — вона сильним поштовхом у плече штовхнула Кірієнка за масивну залізобетонну колону, а сама впала на бік, виставивши ствол «Малюка» вперед. Один із найманців надто сильно висунувся з-за борту вантажівки, намагаючись скоригувати вогонь своєї групи. Капітан спіймала його силует у приціл і коротким натисканням відправила кулю точно в ціль. Боєць випустив зброю і замертво впав на розбитий асфальт.
Дванадцять мінус, вісім залишилося.
Вона відчула, як її другий магазин повністю спорожнів — автомат знову зафіксував затворну затримку. Поки Надія блискавичним рухом міняла магазин, полковник Кірієнко, не гаючи жодної секунди, перекотився до найближчого ліквідованого диверсанта, вихопив з його рук автомат Калашникова та впевнено відкрив прицільний вогонь у відповідь, демонструючи залізну витримку старого бойового офіцера.
— У тебе є план евакуації з цього курорту, капітане? — крикнув Кірієнко, перекрикуючи гуркіт стрілянини й надсилаючи коротку чергу в бік ворожого гнізда на даху.
— Працюю над цим, pane полковнику! — відгукнулася Надія, перезарядивши зброю і знову включаючись у бій.
Ще один боєць упав, зрізаний точним пострілом Старого. Тепер Надія гарячково прораховувала геометрію подвір’я. Вона помітила, що троє найманців скупчилися біля головної брами, намагаючись перекрити їм єдиний очевидний шлях до відступу.
Діючи рішуче, вона висмикнула з розвантажувального жилета осколкову гранату. Надія висмикнула чеку, витримала закономірну двосекундну паузу, щоб ворог не встиг зорієнтуватися і відкинути її назад, і сильним точним кидком зашвирнула її прямо в центр ворожого скупчення. Потужний вибух струсонув стіни шахтного корпусу, піднявши в повітря уламки цегли та залізяччя. Коли дим трохи розсіявся, стало зрозуміло, що весь трикутник біля воріт повністю ліквідовано.
Шістнадцять мінус, чотири залишилося.
Оборон найманців тріщала по швах, їхня колишня впевненість остаточно розсипалася, поступаючись місцем тваринному панічному страху перед невідомим спецпризначенцем. Один із бойовиків зламався першим — він кинув свою позицію і щодуху помчав до вцілілого позашляховика, сподіваючись просто втекти. Надія не дала йому шансу — наздогнала чітким одиночним пострілом у спину за метр від дверей машини.
Сімнадцять мінус, три в залишку.
Інший бандит підвівся з-за укриття з піднятими догори руками, імітуючи намір здатися в полон. Проте Надія крізь оптику чітко помітила, як його ліва рука потайки тягнеться до прихованого за ременем пістолета. Тут не було місця для зайвих сумнівів чи сантиментів — на кону стояло життя її ментора, тому капітан спустила гачок на частку секунди раніше, ніж диверсант встиг виховити зброю.
Вісімнадцять мінус, двоє залишилося.
Остання пара засіла в капітальній цегляній будці колишньої охорони біля виїзду. Вони відстрілювалися абсолютно наосліп, випускаючи довгі неконтрольовані черги крізь розбиті вікна від безвиході та розуміння того, що живими їм звідси не вибратися. Надія та полковник Кірієнко почали обходити їх із флангів, працюючи в ідеальному тактичному тандемі, який відточувався роками спільних тренувань. Полковник узяв на себе щільний придушуючий вогонь, змусивши ворогів притиснути голови до підлоги, поки капітан стрімко маневрувала по сліпій зоні.
Вона дісталася глухої задньої стіни кунга охорони, встановила свій останній підривний заряд і привела його в дію. Одночасно з вибухом, який обрушив цегляну кладку всередину приміщення, вони зі Старим увірвалися всередину та остаточно нейтралізували останніх двох нападників.
Двадцять мінус. Нуль у залишку.